Як починався Ваш шлях у дизайнерській сфері?
Все почалося всього лиш рік тому. Маючи великий досвід в управлінні шоу-румом та у співпраці з різними брендами і дизайнерами, ми з співзасновником ETNO Маркіяном вирішили створити власний одяг. «А чому б і ні?», – сказали ми. Зрештою, на той час у нас уже сформувалася велика база постійних клієнтів, та й створювати одяг, навіть більше – стиль, це справді круто. Ми так тоді думали та й досі так думаємо, а коли є можливість та й певний фундамент, то гріх цим усім не скористатись. Першою я створила чоловічу вишиванку. Мабуть, тому, що жіночий асортимент у ETNO був досить широкий, а чоловічий – значно вужчий, хоча чоловічі вишиванки також можуть бути різноманітними й не менш крутими. Ось так першою і народилася чоловіча вишиванка з рослинними орнаментами.
Розкажіть про свою колекцію для ETNO LVIV. Який її головний меседж?
У першу чергу, я створюю одяг, який носила би сама. Ну це, мабуть, очевидно, бо як інакше? Я особисто прихильник мінімалізму у всьому, тому хотілось створити максимально лаконічну, капсульну колекцію. Саме тому основним кольором обрала сірий. Для мене він є завжди актуальним та універсальним, базовим. Я хотіла, щоб мій одяг в першу чергу був практичним – такий собі ethnic-casual.
Чому національні мотиви в одязі — це важливо? Це просто модний тренд чи щось більше?
Тому що це background. Це важливо для нашої команди, для мене зокрема. Важливо сказати у речах: «Хто я?», «Де мій дім?». Це питання національної ідентичності. Мене вражає старовинний український одяг, автентична вишивка, різноманітність орнаментів, натуральні матеріали. Вражає, як колись у людей було розвинене відчуття кольору, композиції без усіляких «художніх освіт», книг та творів мистецтва. Вони просто надихались природою, родиною, цінностями, самобутньою культурою. А я зараз надихаюсь ними, їхнім величезним спадком для усіх нас. Звісно, не можу не погодитись, що етнічні мотиви в дизайні є трендом останніх років. Мистецтво циклічне – рано чи пізно кожен митець звертається до витоків, до рідного. Особисто у мене цей «тренд» у фаворі.
Які матеріали використали для капсульної колекції? За яким принципом добирали їх?
В новій колекції ми працювали виключно з натуральними тканинами: льон та бавовна. Літом в першу чергу віддають перевагу максимально натуральному текстилю, чисто з практичної точки зору. По-друге, льон чудово підходить для вишивки. Крім цього, його механічні властивості якнайкраще підходили до візуальної концепції колекції.
Скільки часу необхідно для створення однієї речі? З яких етапів складається цей процес?
Для створення однієї моделі потрібно декілька тижнів. Цей процес починається ескізом, а потім для його втілення у життя залучається ціла команда знавців своєї справи: конструктор, закрійник, швеї, ну і, звісно, дизайнер. Кожен із зразків виготовлявся, опираючись на мої особисті вимоги до одягу. Кожна модель мала декілька поетапних примірок, під час яких вносились остаточні правки. Часом кінцевий результат був неочікуваний. Часом річ, у якій ти не зовсім впевнена, виходить просто неймовірною. Часом – навпаки. В такому разі доводиться виправляти, допрацьовувати нюанси.
Робота з «національним» одягом потребує ґрунтовних знань. Де шукаєте ідеї?
Основний багаж знань я отримала, навчаючись у Львівській Академії Мистецтв. Завершальним етапом був півторарічний досвід роботи в шоу-румі, поміж цього моря краси. Надихаюсь всім, що мене оточує, особливо людьми і містами. Мені подобається подорожувати, навіть наодинці, пізнавати нові міста і їхніх жителів, відчувати ритми.
Як виглядає довершений образ? Коли можете сказати, що людина одягнена зі смаком?
Роки навчання в академії сформували у мені відчуття кольору, композиції та естетики. Тому найчастіше я керуюсь власними відчуттями, підсвідомо відчуваю, що класно, а що – ні.
Чи існують для Вас табу у дизайнерській справі?
Плагіат – єдине моє табу у роботі дизайнера.